>Питається, до чого ж тут Велика Вітчизняна?
>Сталін .. вирішив .. прикріпити царську георгієвську стрічку до радянських орденів
Мені здається, відповідь міститься у питанні, нє?

Це взагалі-то колонка, яку написав, працюючи в газеті "24" ще в 2008 році. Вона трохи модернізована з поправкою на теперішній час. А взагалі про всі ці факти (окрім, звісно, оповідання Теффі) можна дізнатися в російській Вікіпедії. Мені здається, спостерігаючи цю георгієвську вакханалію, тільки лінивий не поцікавиться: а що ж це нам таке втюхивають? І, головне, чому так наполегливо?

гарна стаття, я згоден на 100%

а чим Сумно - не маси? =) просто за бажання статтю на Сумно можна попіарити, й тоді її прочитає ще більша аудиторія ;)

Коротко, ємно, аргументовано. Молодець!

вибачте, але посилив лишень половинуі з вашої рицензії і мені страшенно захотілось почитати Іздрика, та переконатись, що ці " телеги" таки варті уваги читача...
а ваша предвзята думка- мені здалася проплаченою, якоюсь російською культурною агенцією...
якщо маєте бажання і час провести дискусію, хоча б письмову....прошу на мою пошту skromnik@kpi.cc

Абсолютно)))
Отакі Лунгіни досі ніяк не можуть перетравити й вивергнути з себе отого кающегося дворяніна, що мутував у кающегося інтелігента з месіанськими завдатками й купою інших атавізмів сторічної давнини. А на хвилі православізму їм є де розвернутися.

Звідки така наївна певність, що Лунгін націлився на елітарне кіно? Й "Острів", і "Цар", і навіть "Таксі-блюз" – це по-суті фільми із просвітницькою місією, "від нас, просвіщєнних, до вас, темних". "Острів" має розказати "бідному постатеїстичному пропитому" народу про православне розуміння святості, а "Цар" – про знову ж таки земне й євангельске трактування влади. Лунгін з висоти своєї дзвіниці узявся виховувати народ – от суть його фільмів. Тому він не може назвати свої стрічки "розважальнимми", але й про "елітарність" ніколи не було мови. У цьому ракурсі багато з того, про що ви писали, постає в новому світлі. Ну наприклад, цілування відрубаної голови – не "рекламний постер у ґлянсовому журналі для метросексуалів", а пряме відсилання до хрестоматійного цілування святим Франциском прокаженого. Це знову ж таки менторське нагадування "бідному темному народу" про основи християнського світобачення. Річ у тім, що "Царя" не можна розглядати поза "Островом", бо це, як не раз писалося, дві частини тріади церква-влада-народ. Чекайте ще третього фільму – "народ" не за горами.
Певна річ, естетичний бік фільму дуже убогий. Тут з вами неможливо не погодитися. Але Лунгіну, як він і сказав, не про те йшлося. Схематизм і "атракціонність" його сцен мають лише оголити й увиразнити теоретичну, притчеву суть його фільмів, якою він зволив "облагодєтєльствовать&quo t; глядача.
Зрозумійте, я його не захищаю. Я гадаю, це дуже низький рівень у порівнянні хоча б з тим же "Таксі-блюзом", проте мені здається, ви дивитеся на стрічку трохи не в тому ракурсі й через те багато що постає у хибному світлі.

Цікава рецензія. І цікаве обговорення. Але фільм чогось дивитися не хочеться:)

Pane Oleg , nadto vazkostravna i misscyamy za vuha prytyagnuta Vasha recenziya. A shchodo kultyvosti, zaraz i tut , ... navishcho stilky bukv na poserednist

дивно, що на цю резензію не напосіли усі ті фанати священної корови :) мабуть, нічого крім Іздрика вони не читають

...про "почуття автора рецензії... ...абслютно заборонено" можливо совєцька школа й висувала такі вимоги. але завдяки своїй квазісуб`єктивності кожна рецензія – це тільки почуття автора до об`єкта розмови. головне почуття автора даної статті – неприхована нелюбов до Лунгіна. нажаль. бо коли так мало почуттів – нудно: величенька стаття, а все про одне й теж: "какой мой сосєд Вася плахой чєловек". мені сто разів байдуже, яка людина Міхалков, але його стрічка "Рідня" – геніальна. тому кожен автор критичного матеріалу, пишучи про предмет розмови, насправді пише про – себе. тобто, пишучи про режисера Лунгіна, автор пише – про себе. і це правильно!! бо критика така і є. знов про "Мамонов не розуміє суть свого персонажа... ...(вчіть уважно історію)" невже пан автор впевнений, що актор, приступаючи до роботи, і не поцікавився про постать Івана Грозного, про якого мабуть й діти се знають, а тільки уважний рецензент – поцікавився і тепер все знає про російського царя? ...й наостанок: я не знав, що 15-річні підлітки, які у переважній більшості сиділи зі мною у кінозалі, це "аудиторія від 20 до 50"...

Я останнім часом зрозумів, що всі дебати та рецензії взагалі не мають сенсу, бо у всіх людей різний досвід і відповідні йому смаки, а через це досягти об*єктивності у питанні оцінок неможливо. Єдине, що може бути цікаве у рецензії – це якісь нові думки та погляди з якогось іншого боку, але є ще одна проблема – це цікаве далеко не всім.