Суспільство штука підозріла. Ніколи точно не знаєш, що йому тре...
А щодо "Сирен Титану", то я тому і спитала, хто автор, що назва здалася мені знайомою. Треба буде якось "відновити" пам’ять і почитати.

Найсмішніше, що Курта Вонегута я знаю))) От тільки деякі інші речі вважаю ціннішими для суспільства і культури))))))))

Якщо дуже-дуже попросити Сергія Жадана або Юрія Андруховича, то вони можуть розкрити цю страшну таємницю, бо вони у молодості читали різні книжки, через що і стали такими відомими письменниками. Хоча, може, вони й не читали, бо навчалися у літературних та філологічних інститутах, а там читання вважається дуже ганебною справою. Так що навряд чи вони зізнаються.

Хроносинкластический инфудибулум. Я останній раз років 15 тому читав. Так буде називатися перший альбом. Вже навіть є однойменна композиція.

Французьке кіно – це класно)) Ще б подивилися "Обережно, бандити!" чи "Прекрасну історію".

йой - заздрю дівчатам, здатним призводити до таких ефектів

про 5 сторінок скажу таке: класно, коли думок багато, але ж це не літературознавчі дискусії - забагато думок ніхто не читатиме, як правило. тож не сказала б, щоб аж так замало...

класна відповідь.
я не зовсім із нею погодилася б - мені видається, що хтось пише для "простих людей", хтось - свідомо працює на "меншість" - альтернативну, інтелектуальну, будь-яку іншу, але меншість. поза тим, навіть та меншість перетинається з колом "простих людей", тобто міститься таки В, а не Поза суспільством.

і тут так само додам - про поетів чи прозаїків, - поетам часом складніше писати рец-ї на вірші, думка прозаїка часом цікавіша, бо справжні поети мають свою думку про творчість одного з колег або колежанок, несправжні (думаю, всі розуміють, про що я) у жодному разі не цікавляться рецензіями, бо самі знають, що вони - найгеніальніші, все інше, підтримуючи заданий лексикон, вибачайте, не їбе. а ось для простих, або естетів, або професіоналів - будь-кого - відсторонений погляд і цікавий.

і тут же про "добре/погано" - однозначність буває не завжди. "добре" пана А то є "погано" пана "Б". Себто цікавіші власне враження, приклади, характеристики - вони тут є. особисто я тут це бачила. мені трохи бракувало не оцінки загальної, а оцінки техніки й більш виразного позиціонування цього автора - як самобутнього, або як одного з низки послідовників певного напряму, умовно кажучи. але це вже мої проблеми, як-то кажуть.

Ну добре. Митець не існує поза суспільством, тому що мистецтво - це частина культури, а культура - виключно суспільне явище. Культури поза суспільством не існує. Таким чином митець обслуговує інтереси суспільства. Останнім часом митці занадто далеко відійшли від суспільних інтересів, і суспільство в них розчарувалося. Тепер навіть повністю інтегрованим у суспільну мораль та суспільні інтереси митцям ніхто не довіряє, таким чином, сьогодні вартість мистецтва переживає глибоку інфляцію, викликану, між іншим, широким напливом митців, які наслідуючи програму концептуалістів 70-х років, мають лише запозичені у попередників теоретичні моделі творчості і дуже слабке їх практичне втілення. (Але існують митці, які спекулюють на інтеграції до суспільства - це поет Євген Євтушенко.)
Думка, що нібито поета не цікавить, що про нього думає проста людина - глибоко хибна, бо поет пише саме для простих людей. Така думка виникла більш ніж сто років тому у середовищі ранніх модерністів, які хибно гадали, ніби мистецтво може існувати поза суспільством. За це вони були жорстоко покарані повним крахом своїх естетичних програм. Виключення становили насправді талановиті митці, які мали творчий потенціал набагато ширший за декларовані програми. З часом теоретична програма увійшла у глибоке протиріччя із їх практичною діяльністю. Найяскравіший приклад - російський письменник Данііл Хармс та український поет Михайль Семенко.
Так що, як казав дідусь Селінджер: "Пам'ятай про товсту тьотю!" може в неї там поганий настрій, може в неї тяжка хвороба і не склалося особисте життя, а ти їй кажеш "мене, як справжнього поета, не їбе", та щей матюкаєшся! Чи сподобається це товстій тьоті? Чи не розчарується вона у сучасній літературі? Про неї треба думати насамперед.

Особисто мене ніколи не цікавила оціночна характеристика. Лише факти - як це працює. А що там комусь подобається чи ні... Я колись із відразою взяв книжку мого улюбленого Богуміла Грабала, тому що обкладинка була зіпсована написом "Колекція Перфецького". Це все одно, що на диску Pixies написати "Колекція Положинського".

Я не думаю, що оціночна характеристика взагалі цікава читачу рецензії. Я, наприклад, коли читаю рецензію на будь що, взагалі не сприймаю ставлення її автора, навіть коли його дуже поважаю. Мене цікавлять факти - що саме там у цьому творі, і як воно працює. Як працює книжка Олега, я написав досить виразно, але мало, бо дуже лінивий.

я колись, слава Богу, невдало, пробував себе в ролі критика, гарна людина редактор порадила увиразнити оціночну характеристику — добра ця книжка чи погана?
я не дочитав іще, але ти, олеже, говориш про знайомі тексти, і у мене не виникає уявлення про твої враження.
такий розбір віршів, який ти пропонуєш, майстерніше провадили фани андієвської (у антології «українське слово» гарна стаття є).
з більшістю твоїх тез (про непотрібність поезії, приміром), я погоджуюсь.
і вважаю, що книжка Олега Коцарева — це добра книжка :)