Хлопці! Ві усі такі розумні, я в захваті! Вам ще залишилось випити горілки та потиснути один-одному краба:)
Отримав велике задоволення від ваших дебатів, дякую!
Про почуття автора рецензії до фільму у рецензії говорити абсолютно заборонено, до вашого відома. Хоча цю заборону дехто порушує, але й два пальця можна до розетки засунути – ніхто не проти. Мамонов не розуміє суть свого персонажа, тому що каже про Грозного, що він був чесний, а Грозний прославився саме своєю жахливою підступністю (вчіть уважно історію). Касовість у кіно забезпечує саме аудиторія від 20 до 50, а молодь дивиться всі фільми в інтернеті. Закат музичної слави не означає того, що Мамонова ніхто не слухає у записах – слухають і дуже багато, і дивляться відео, він входить у пантеон російського року.
Різниці поміж родичем та другом дитинства саме у даному випадку немає ніякої – йдеться взагалі про художній прийом, а не про родинні зв*язки.
трішки нудненька стаття... про почуття автора до фільму я й не дізнався. єдине, що зрозумів: Лунгін – пройдисвіт. звідки автор взяв, що Мамонов не розуміє "суть свого персонажа"? виходить, тільки автор статті – все розуміє. аргумент про рок-зірковість Мамонова, як запоруку касовості – свідчить про небежання хоч трішки подумати, перед тим, як написати. адже касовість (читай, прибутковість) сьогодні забезпечують глядачі вікове ядро яких це 13-22. це діти, що народилися вже тоді, коли Петро Мамонов був майже на закаті своєї музичної слави... а така деталь: "цілую у губи... ...голову свого друга дитинства". жах! як можна так неуважно продивитись фільм й писати після цього публічну рецензію. Митрополит цілує голову – свого родича Количева. Цар Іван Грозний методично вбивав всю родину Количевих, до якої належав й сам митроплит Філіп – про це теж треба було хоч трішки почитати, перед тим, як сідати за писання цьої геніяльної статті.
Тут я повністю підтримую сценариста фільму "Таксі-блюз", який коротко сформулював думку про те, що кожному подобається мистецтво свого рівня, і зробив її реплікою головного героя: "Навіщо тобі саксофон? Тобі радіо – во!"
і що ж собою являють досвіТчені прихильники? мабуть юні парубки, що встають вдосвіТа?)) Ще ніколи не зустрічалася з такою категорією людей як "досвідчені прихильники". Це щось зі штибу яйце вчене))) Ви трохи не праві, Олеже, це по молодості мабуть, бо всім розумним молодим людям часто здається, що розумніших од них не існує і що їхній досвід може перекрити досвід удвічі старших, тих, про кого вони судять. Я схильна думати, що це пройде. Іздрик насправді хороший письменник, не треба друтуватись через те, що зараз його особливо люблять, він свою любов заслужив. І те саме і про Мамонова можу сказати, дуже харизматичний, а тепер ще й по-батьківськи добрий та глибокий музикант і актор. Це цікаві і талановиті люди, які можуть чогось навчити інших. Ну, але яка користь нам усім з досвідчених прихильників? Треба було ж таке вигадати))
Іздрик – це письменник десятого сорту, який в Україні здобув визнання тому, що "перший парубок на селі". А Мамонов взагалі навіть не музикант, а щось таке – тусовщик якийсь або клоун. О! Він клоун епохи постмодерну. Священних коров не існує. Є недосвідчені прихильники.
Мамонов це "священна корова", його не можна доїти на аналізи, зрештою, як і Іздрика)) Вони вже не дояться і не аналізуються, все, це вже треба їсти суцільним шматком і отримувати задоволення або ж просвітлення. Ці люди повинні просто радувати нас своїми одкровеннями, адже вони вже давно на рівні гуру або ж гурів)
Просто кожен повинен займатися своєю справою, але амбіції цього не дозволяють. Лунгін не хоче знімати про алкоголиків, а хоче про царів, Мамонов не хоче співати, а хоче грати харакетрні ролі в кіно. Один Янковський вже нічого не хоче.
ви написали дуже класну кіно-рецензію. і це все правильно, бо по окремості і Янкоський, і Мамонов, і навіть Лунгін, бо його "Таксі-блюз" мені таки в свій час дуже подобалось, дуже талановиті люди, але, в коктейлі цього фільму все вийшло дуже нарочито. як сказав мій улюблений російський музикант:"ми постійно даємо відповіді Голівуду, забуваючи про те, що Голівуд нас ні про що не питав" ))
Не ссортесь, девочки:)
тим быльше, що про смаки заведено не сперечатись.
Після виходу з запою читати можна хіба що реп.
Тут ви маєте цілковиту рацію – для справжньої насолоди творами Іздрика треба читати їх одразу після виходу з запою.
А ти кілька раз перетворись на ліхтарика,або хоч разок вийди з запою,-тоді рецензуватимеш.
Гурт "Сирени Титану" зробив все, а на місті Саші та Олени міг бути буть хто: я так вже більше 10 років пишу пісні. Звичайно, в мене немає мікрофону за 1000 долларів, але той що є, достатньо якісний. Аранжування в цій пісні – моя гордість. Мало хто в Україні може зробити таке.
Слова Олени, заспівала Цикура... А що ж зробив "гурти "Сирени Титану"???
Але Саша дуже гарно заспівала, аби ще гарне аранжування і якісний мікрофон...
Всім дякую!
Приємно було почитати ваші відгуки:)
Продовження вже є, має назву "Випалений шлях". Видавці обіцяли, що до нового року книга буде видана. Чекайте!
Відвідайте блог "Фіолетові діти":
http://www.liveinternet.ru/com munity/3479149/
На ньому буде викладено початок другої частини.
Десь ще є в "Контакті" група "фіолетові діти", але я там незареєстрована, тому, ще не бачила, тільки чула:)
Дякуємо за виправлення – я, як редактор сайту, не встигаю все відслідкувати, тому полагаюся на інформованість авторів, а вони часто копіюють застарілі прес-релізи.
Якщо комусь цікаво, то і Оксамитовий перевертень, і Життя видатних дітей від Шевченків, і два дитячих детективи (чи, точніше, чотири – по дві повісті в кожній книзі) вже досить давно побачили світ :))
Ну значить авторка досягла своєї мети! Я теж мрію написати таку книжку, аби вона легко читалася і всім подобалася, але пишу так, аби подобалося лише одному мені. Маріанна звичайно напише продовження, якщо її про це проситимуть читачі. Принаймні ми їй передамо ваше прохання обов'язково.
Читала книжку. Мені сподобалося. Не знаю, можливо саме тому, що там є момент інтриги, так би мовити). Я про те, що підліток Кирил такий мудрий і в той же час невинний чи що.... І ще мені цікаво, чи це правильно, його така, як на мене, недитяча зацікавленість вчителькою?
Але книга читається на 1 подиху. Дуже легко.
Але по закінченню маю чим перейматися – гадаю: "Буде продовження чи ні?"
тшш. ну нема мені коли поремонтувати – вдома інету нема, вдень класти сайт не хочеться й не завжди виходить. поравив окермо цей файлик
Дивний сайт цей "Сумно.ком" – якщо не глючить, тоді – не працює. Навіть пісня, завантажена у його рідну форму не прослуховується!
Курт Воннегут... Недавно помер. Зараз він не популярний (не попса)))))))). Хоча мені подобається. Трьом своїм знайомим дав почитати його твори. Одному лише сподобалось)
Можливо він трішки нудно писав. Хоча "Довга прогулянка в вічність" всім сподобалась)
Соняшка – прочитай, там лише декілька сторінок. Таке "мило"))))))
Ще раз вибачаюсь. Просто мені здається, що коли людина не знає, хто написав цей роман, то це все одно, що вона не знає, що таке "телефон", або "туалетний папір". Хоча це, насправді, не все одно.
Мені от наш фотограф сказав: "Сирени Титану"? А у якому номері нашої газети ця стаття була надрукована? Щось я її не пам'ятаю..."
Послухати пісню "Холодного сонця" можна, якщо клікнути на посилання внизу сторінки – під самою статтею. Сайт "Сумно" постійно глючить – він то приймає код под.фм то не приймає.
забув про леді, вибачайте.